У липні 2006 р. Г. звернувся з позовом до Б. та М. про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, посилаючись на те, що він, на підставі контракту, укладеного з ним ТОВ "М.", є керівником обласного представництва ТОВ "М.". Відповідно до умов контракту позивач несе повну матеріальну відповідальність за повноту та своєчасність переданих відомостей про нереалізовані лотерейні квитки до центрального офісу ТОВ "М.". Позивачем помилково не було передано відомості до центрального офісу ТОВ "М." щодо 1246 лотерейних квитків "Л." 352 тиражу, що проводився 7 травня 2006 р. Ці квитки були допущені до розіграшу. Г. зазначає, що після сплати вартості нереалізованих лотерейних квитків, вони мають перейти у його власність. Позивач сплатив повну вартість нереалізованих лотерейних квитків у сумі 6230 грн. Відповідач Б. неправомірно вилучив ці квитки з відділення поштамту, частину з яких було передано другому відповідачу М. Враховуючи викладене, Г просив задовольнити його позовні вимоги та визнати за ним право власності на 1246 нереалізованих лотерейних квитків 352 розіграшу та зобов'язати відповідачів повернути йому спірні квитки. У процесі розгляду справи Г. зменшив розмір позовних вимог та просив визнати за ним право власності на один лотерейний квиток тиражу державної лотереї "Л.", який проводився 7 травня 2006 р., оскільки решти квитків у відповідачів уже немає.
Рішенням міськрайонного суду від 11 січня 2007 р. позов задоволено. Визнано за Г. право власності на один лотерейний квиток тиражу державної лотереї "Л.", який проводився 7 травня 2006 р. Стягнуто з Б., М. на користь Г. по 15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та по 31 грн. 15 коп. судового збору. Стягнуто з Б., М. судовий збір на користь держави по 818 грн. 15 коп.
Рішенням апеляційного суду від 22 травня 2007 р. рішення міськрайонного суду від 11 січня 2007 р. скасоване. У задоволенні позову відмовлено.
Окремою ухвалою апеляційного суду від 22 травня 2007 р. ухвалено довести до відома Міністерства фінансів України, для відповідного реагування у межах повноважень, що підчас проведення розіграшу державної лотереї можливі факти зловживань, оскільки має місце випадок пред'явлення для отримання виграшу лотерейного квитка, який не був реалізований у встановленому порядку, але був допущений до участі у розіграші.
Окремою ухвалою апеляційного суду від 22 травня 2007 р. ухвалено довести до відома прокурора м. Києва, для перевірки та відповідного реагування, що при проведенні розіграшу державної лотереї можливі факти зловживань, оскільки має місце випадок пред'явлення для отримання виграшу лотерейного квитка, який не був реалізований у встановленому порядку, але був допущений до участі у розіграші.
Окремою ухвалою апеляційного суду від 22 травня 2007 р. ухвалено довести до відома ТОВ "М.", для відповідного реагування, що необхідно надати відповідні оцінки діям Г. та Б. і вирішити питання щодо правомірності претензій пред'явника лотерейного квитка на виграш.
У касаційній скарзі Г. просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.
У касаційній скарзі ТОВ "М." просило скасувати окрему ухвалу апеляційного суду від 22 травня 2007 р., посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Касаційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
За правилами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи скарги висновків суду не спростовують. Підстав для його скасування не встановлено.
Окрему ухвалу апеляційного суду ухвалено з додержанням норм процесуального права. Доводи скарги висновків суду не спростовують. Підстав для її скасування не встановлено.
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, керуючись статтями 332, 345 ЦПК України, касаційні скарги Г. та ТОВ "М." відхилила.
Рішення апеляційного суду від 22 травня 2007 р. та окрему ухвалу апеляційного суду від 22 травня 2007 р. залишила без змін.